Слова руху

Основний рух книжки: від того, щоб вести своє життя як проєкт, до того, щоб бути частиною більшої історії.

Мить, коли людство бачить, де воно стоїть у власній історії.

Що довше дивишся на мірило замість цілі, то далі відходиш від цілі.

Мить, коли давні події стають на свої місця, а дорога попереду показує, куди вона вела. До цього в житті є спогади й плани, але немає сюжету.

Спосіб життя, що зношує саме те, до чого тягнеться. Не фізична смерть.

Мить, коли людина визнає, що не може виправити своє життя з того місця, де стоїть, бо саме це місце і є проблемою.

Мірило, яке дає виконанню число, як годинник бігунові, щоб допомогти досягти цілі. Під час вимірювання погляд переходить від виконання до числа, і поволі мірило займає місце цілі. Слово читається за його рухом: за тим, що воно робить, а не за тим, що каже словник.

Точка в історії, де її поворот уже стався. Людина перестає кермувати ззовні й бере участь зсередини.

Народ, який ще не може побачити, де він стоїть у власній історії.

Знову знайти своє місце в історії.

Зміна, що приходить зсередини історії, а не з кращого плану чи більших зусиль.

Сюжет, що здавався зламаним, виявляється таким, що мав форму від самого початку.

Цілитися в щось і влучити поряд, не бачачи, що схибив.

Простір між людиною і тим, чого вона насправді хотіла. Завжди називається між двома місцями.

Мірило тихо заступає ціль, і ніхто цього не вирішує. Як дитина на гірці: вона бере участь у русі, але не керує ним.

Слово, яке називає те, чого не можна хотіти, звертає увагу саме туди — як шафа, яку дитині заборонили відчиняти.

Тривкий зв’язок, даний раніше за будь-які правила.

Знову впізнати когось або своє місце, коли зустрічаєш його. Це стається з людиною; цього не досягають.

У положенні, де людина стоїть на історії, а не на власних мірилах (en Christō), мірило не має влади виносити вирок.

Точка, на яку мірка вказувала від самого початку; одне слово для обох.